© Володимир Безверхній, 2016
© Людмила Безверхня, 2016
Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero
Ранкове сонечко розбризкало містом веселі промінчики. Один невгамовний опинився в дитячій кімнаті. Кого ж він побачив? У ліжечку, наче маленьке ведмежатко, спав хлопчик і усміхався. Мабуть, дивився гарний кольоровий сон. Раптом він солодко позіхнув, потер оченята і прокинувся.
– Мамо, тато! – покликав голосно.
До кімнати увійшли батьки.
– Мені таке наснилося! – хлопчик миттєво скинув ковдру і сів на ліжку. – Наче я патрулюю вулиці на справжньому джипі! Навкруги багато машин, я уважно слідкую за дорогою. Було так класно! Навіть переслідував злочинця!
Мама сіла поруч і поцілувала сина, а тато, щось ховаючи за спиною, таємниче мовив:
– Віталіку, пам’ятаєш, я обіцяв винайти для тебе дещо незвичайне?
– Нарешті я дочекався! – сплеснув у долоньки хлопчик. – Говори швидше, що це?
– Гарантую, подарунок тобі сподобається, – сказала мама.
У руках тато тримав невеличку старанно відполіровану залізну коробочку з гарними візерунками.
– Скринька зі скарбами? – розсміявся Віталік, підбіг до нього і заглянув усередину. Побачив три колбочки у формі конусів: зелену, синю і білу. Вони були міцно закриті пробками.