Десь у якомусь-то царстві, в якомусь государстві був жив собі старий чоловік та жінка. І зроду в них не було дітей.
Поїхав чоловік на базар, от як би й у нас у Корсуні, поторгував він, що йому було треба, купив собі рибу солону та й поїхав з базару додому, їде собі, та й захотів він пить дуже. Аж стоїть на горі криниця. Припав він до неї, а чорт відти хвать за бороду і не пускає.
– Пусти, – каже чоловік.
– Ні, не пущу, – відповідає біс.
– Чом же ти не пустиш?
– Подаруй, – каже чорт, – мені те, що в тебе дома є найдорожче, тоді пущу.
Чоловік і запитує:
– Що ж у мене є найдорожче? Є в мене дома коні – візьми їх.
– Ні, – каже чорт і держить за бороду.
– Є в мене воли дома, – відповідає чоловік. – Візьми їх собі.