Читать онлайн
Монети для патріарха
Монети для патріарха
Частина перша, в якій читач знайомиться з головними героями та дізнається багато несподіваного про відомих історичних персонажів
Кінний сердюк[1] Мусій Ільченко на прізвисько Пройдисвіт уже котру годину підпирав стіну. Зранку його викликали до полковника, і той наказав готуватися в дорогу. Ну а сердюкові зібратися – як голому роздягнутися. Потім два незнайомих старшини привели його до Лаври, завели до цього приміщення – Бог знає, як його назвати: сказати б, келія – так навіть лавки немає, – і наказали чекати. Ось він і чекає.
Нарешті у коридорі почулися важкі кроки, і Мусій зігнувся у поясному поклоні, як тільки побачив багатий одяг.
І лише коли перед очима з’явилася долівка, до розуму дійшло, чиє обличчя він побачив.
Ільченка наче заціпило! У голові не залишилося жодної думки, і він не просто забув, що треба казати, – бідолаха не пам’ятав, що на світі взагалі існують якісь слова.
Його Ясновельможність, Гетьман Його Пресвітлої Царської Величності Війська Запорозького обох берегів Дніпра не вперше стикався з такою ситуацією, він уже давно звик до цього, тому заговорив сам, та ще ж і як заговорив!
– Халь хазамта аль-дзхануд арбаа вахдака?[2]
Як не дивно, але звернення арабською повернуло Мусія до тями.
– Наам. Енхом кану доафаа![3]
Власне, нічого дивного. Розповіддю про його подвиг хоч трохи зм’якшили поразку.
Тоді їхню сотню послали на допомогу сандомирцям проти варшавців[4] і наказали розігнати невеликий загін шляхти. Розігнали. І з розгону врізалися у шведських мушкетерів та гренадерів, які раптом опинилися там, де ще мить тому нікого не було, і які діяли, мов пальці однієї руки.