Читать онлайн
Суворість
Суворість
* * *
Лікар, митець і мислитель Ю. І. Липа народився 5 травня 1900 року в містечку Старі Санжари на Полтавщині. Дитинство і юність його пройшли в Одесі в українському оточенні. Навчаючись у гімназії, Юрій почав писати і друкуватися. Під час революційних подій у складі Одеської Січі та студентської сотні отримав бойове хрещення.
У 1920 р. емігрував до Польщі. По закінченні медичного факультету Познаньського університету мешкав і лікарював у Варшаві, де здійснював також літературну, публіцистичну, видавничу й наукову діяльність. Брав активну участь у студентському корпораційному чорноморському русі. Був співзасновником Українського Чорноморського Інституту.
Восени 1943 р. д-р Липа виїхав з родиною на Яворівщину. Лікував селян і повстанців, проводив медичні курси для молоді, збирав досвід народної медицини, вивчав історію краю, читав лекції, писав художні й публіцистичні твори. З наближенням фронту категорично відмовився емігрувати на Захід. Залишився біля своїх хворих, серед свого народу, на своїй землі. 19 серпня 1944 р. був заарештований енкаведистами, підданий тортурам і розстріляний. Похований у с. Бунів.
Творча і наукова спадщина Ю. Липи налічує понад 360 творів і праць, серед яких вірші, поетичні переклади, драми, новели, літературознавчі есе, історичний роман, публіцистичні статті, підручники з медицини тощо.
Головною книгою свого життя Ю. Липа вважав «Призначення України» (1938), що була з’єднана його послідовниками з двома наступними – «Чорноморська доктрина» (1940) і «Розподіл Росії» (1941) у геополітичну «Всеукраїнську трилогію».
Бог і непримиримість
Ми – Нація, сузір’я міліонів,
Ми – серце воль, ми – буйна кузня сили,
Що розсипає блиски, що як громи-стріли,
І думці не догнать тих громів-перегонів, —
Ми – Нація, сузір’я міліонів!
Від нас, звиваючись, ростуть залізні руки,
Бескиди торсають, глухі лани зорали,
І дзвінко б’ють сусід у груди мідні, —
Ми – Нація! Злились усі хорали,
Ми – Нація! Усі – в один побідний!
Куди завзятих лиць полив’янії лави,
Куди женетеся під прапорами слави?
Ми – Нація! Ми килими колоній
Розкидали йдучи, верховодимі шалом.
Глухі в нас – шоломи. Мечі нам – як долоні.
Бог і Непримиримість! – Ми ж є Божим валом!(1921)
Святий Юрій
Націє, народжена з огня,
Націє, великая, молись, —
Яснозбройний Юрій, як колись,
Осідлав могутнього коня;
Мов лавина біла поплила,
Гуркіт скель ляка малі серця,
Розбігається отрутна мла
Від проміння дивного лиця;
Націє, народжена з огня,
Ось прийшов твій Юрій, мов воскрес,
Стримує могутнього коня,
Простягає руку до небес.(1921)
Тризуб
Всупереч Азії жаху і всупереч зимній Європі
Впертість, як кров, пливе в жилах людей цих
Міцних, тяжкостопих,
Світиться знаком Тризуба уся ця земля.
Горнами чорних воль розпаляється знак цей,
І все страшніший, величний, огненний, палаючий
Сходить над краєм, як дивна планета.
Навкруг
Юрби чужинців дрижать. Найстрашніше для них:
чи він стопить,
Чи перетопить в землі цій руду на метал?
І от поволі зростають міста, як хотіння, як гордість,
Поволі тужавіють села, з містами поєднані міццю,
Тяжке багатство й пишнота вбирають цей край.
Ось він зіп’явся у ритмі. Ось ідуть
І я чую їх кроки.(1931)
Вісь
Міг твій прадід розорювать плугом
І Південь, і Північ
В одну розпросторену ниву.
Міг твій прадід все змести вороже,
Загарбати і здвигнуть цю землю.
Ти можеш.
Можеш поставити вежі відважної влади,
Оком обняти границі
І станути віссю для них,
Для сусідів
Для світу.
Ти можеш.
Можеш і будеш.
Поглянь, як земля ця тужавіє криком.
Скиби землі як говорять
– Пануй!
Опануй!
Ми не хочем чужинців!
В нас є і сила,
І порив,
І вищість,
І злото безсмертності – Вісь!
Браття, ми – Вісь, ми – відвічність —
Все інше нікчемне
І сіре…(1936)
Суворість
1
Хто має суворі очі
І уста, затиснуті міцно, —
Помолимось єдиному Богу,
Королеві всього світа!
Він розкрив над нами небо,
Наказав володіть землею, —
Пресвятих Таїн Тайна,
Незміримості початок.
Повстаньте довкола віри,
Лицарі Вічної Жизні,
– Хто має суворі очі
І уста, затиснуті міцно!
2
Повстаньте, мов панцирна навала, —
Кожна хвиля Жизні є велика.
Невисловима – мить.
І тільки віра зостала
Для Чоловіка,
Тільки віра вища
І чеснота в будові
Вирве душу з грища
І правду – з крові.
3
Мертвота, стерво жиюче
Є все, що творить тіло,
Коли в щоденності тучі
Архангелів меч і крила
Серце людське не узріло,
Коли серце не повстало
Над буднями своїми,
Як вічності знак Хорала,
Що незглибимий.
4
Щоденний бій, мов корона
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.